Методичні підходи до навчання дошкільників математики

  В сучасній дидактиці науковці розглядають навчання елементів математики як логіко-математичний розвиток дошкільника. Державні вимоги щодо опанування дошкільниками математики представлені у Базовому компоненті дошкільної освіти, де акцент робиться не тільки на суто математичних, а й на логічних уміннях, формуванні здатності мислити чітко, системно, творчо, узагальнювати, робити висновки й усні обчислення.

Основні методичні підходи до навчання дошкільників математики:

1. Навчання математики має проходити через гру у цікавій і захоплюючій формі. 
2. Мотивація математичної діяльності дітей має бути ігровою. 
3. Максимум уваги «слабким» дітям. Необхідно уникати негативного оцінювання дитини і результатів її діяльності. 
4. Вихователю слід навчитися складати індивідуальну програму розвитку дитини, активно здійснюючи індивідуально-диференційований підхід до математичної освіти дошкільників. 
5. Працювати з індивідуальними навчальними картками на занятті. Залучати дітей до самоконтролю та взаємоконтролю при виконанні завдань на картках (див. ж-л «Зростаємо разом»). 
6. Активно пропагувати роботу в парах та мікрогрупах. 
7. Застосовувати принцип інтеграції математичних знань в різних видах діяльності дітей протягом дня. 
8. На заняттях з математики використовувати фізкультхвилинки математичного змісту або рухливі ігри з логічним навантаженням математичного змісту. З метою забезпечення психічного здоров'я дітей, зняття психологічної напруги варто відводити місце психогімнастиці. 
9. Постійно підтримувати зв'язок нового матеріалу з раніше вивченим дітьми. Ознайомлення з новим математичним поняттям краще будувати на навчальних іграх та традиційній методиці розвитку елементарних математичних уявлень у дошкільників. 
10. Чергувати різні за видом та складністю завдання, казкові сюжети, хвилинки відпочинку. 
11.  Враховуючи наочно-дійовий (образний) характер мислення дошкільників, на заняттях з математики варто активно використовувати натуральну, зображувальну та графічну наочність (картки-графи, блок-схеми, таблиці, план-схеми, моделі, символічні зображення тощо), особливо у старшому дошкільному віці. 
12. Діагностувати логіко-математичний розвиток дітей варто як на контрольно-діагностичних заняттях, так і в повсякденному житті у формі спостережень, індивідуальної роботи, співбесід з дітьми тощо. 
13. Спонукати дошкільнят застосовувати засвоєні знання і вміння у нестандартних ситуаціях.

   Заняття з математики в основному є комплексними, тобто на кожному занятті розглядаються поняття 2 і більше розділів програми логіко-математичного розвитку (величина + множина; множина + форма; множина + простір; число + вимірювання; число + час + вимірювання тощо). Бажано, щоб завдання, які опрацьовуються на занятті, були логічно пов'язані, тоді знання з одного розділу програми поглиблюватимуть знання та вміння з іншого.

Ейдетика

   Ейдетика – це не тільки розвиток уваги, уяви, пам`яті, різних видів мислення, а й спосіб подачі навчального матеріалу. Вона залучає всі аналізатори дитини: дозволяє не лише побачити, а й помацати, почути, скуштувати, понюхати; подає нове через добре знайомі дітям образи.

Ейдети стверджують, що не буває поганої пам`яті, а ми просто часто не вміємо нею користуватися. А причина цього – недостатньо розвинене асоціативне мислення.

  Метод ейдетики побудований на простих принципах:

1. Уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.
2. Радісна, весела атмосфера.
3. Мобільність і доступність ігрового матеріалу.
4. Поділ інформації, відповідно до особливостей кожної дитини.

Правила використання ейдетики:

• Кожна гра – це комплекс завдань, які дитина виконує за допомогою картинок, іграшок, тактильних карток, кубиків, цеглинок тощо.
• Завдання даються дитині в різних формах: у вигляді моделей, схем, площинного малюнка, письмових та усних інструкцій.
• Завдання розміщені в порядку наростання складності, тобто в них використано принцип народних ігор: від простого до складного.
• Більшість ігор не вичерпується запропонованими зразками, а дозволяють дітям складати нові варіанти завдань, займатися творчою діяльністю.
• Ігри не сумісні з примусом, створюють атмосферу вільної та радісної творчості.
• Ігри слід повторювати, адже це – необхідна умова розвивального ефекту.

Образне мислення дошкільників

   Образне мислення - основний вид мислення дитини-дошкільника. У найпростіших формах воно з'являється вже в ранньому: дитинстві, виявляючись у вирішенні вузького кола практичних завдань, пов'язаних з предметною діяльністю дитини, із застосуванням найпростіших знарядь. До початку дошкільного віку діти вирішують у думці тільки такі завдання, в яких дія, що виконується рукою або знаряддям, прямо спрямоване на досягнення практичного результату - переміщення предмета, його використання або зміну.

   У дошкільному віці відбувається подальший розвиток наочно-дієвого мислення, формування елементів словесно-логічного мислення. Основною формою розумової діяльності дошкільнят є наочно-образне мислення.

   Дошкільнята продовжують використовувати при вирішенні завдань наочно-дієве мислення, яке знаходиться в тісному зв'язку з практичними діями, що перетворюють пізнаваний предмет. Протягом дошкільного віку під впливом розширення практики дитини, зростаючих потреб, що спонукають його до постановки та вирішення більш різноманітних і складних розумових завдань, мовного розвитку, наочно-дієве мислення вдосконалюється, переходячи на більш високий рівень, що відрізняється такими особливостями:

• у старших дошкільників наочно-дієвого вирішення завдання передує її уявне рішення у словесній формі;
• змінюється сутність виконуваних дитиною дій (пробовательние дії згортаються, втрачають свою проблемність, все більше замінюються виконавчими).